«20 днів у Маріуполі»: післяслово

В один із квітневих вихідних студенти 201 групи пристали на пропозицію свого наставника Ольги Линтвар переглянути оскароносний (2024) повнометражний документальний фільм Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі» і поділитися враженнями на черговій зустрічі (годині корпоративної культури).

До слова, Україна вперше виборола перемогу Академії кінематографічних мистецтв і наук – премію «Оскар», але, як сказав сам режисер під час церемонії нагородження: «Краще б я ніколи не знімав цей фільм…. Я не можу змінити історію. Не можу змінити минулого. Але ми всі….можемо зробити так, щоб правда перемогла».

У кадрі лише півтори години жахіть, які пережили мешканці Маріуполя протягом 20 днів, і ми навіть у найстрашніших мареннях не можемо собі уявити, що відбувалося з маріупольцями та їхнім містом – містом Марії – потому, коли журналістам AP вдалося залишити одну з найгарячіших точок кровопролитної війни росії проти України у лютому-березні 2022 року.

Переглянувши цей фільм, студенти знову ставили питання у порожнечу: як таке може відбуватися у 21 столітті?!

Чи потрібно нам дивитися цей фільм зараз? – Без сумніву – так: і міжнародній спільноті – для розуміння масштабів, заподіюваного ненаситним агресором, зла і продовження підтримки і допомоги Україні, і українцям – щоб пам’ятати, щоб гуртуватися навколо зовнішнього ворога і, водночас, пильнувати внутрішнього.

П.Н.: зустріч завершилася на позитивній ноті – студенти показали у кадрі своїх домашніх улюбленців і запропонували знову відвідати театр. Жити треба, бо життя триває і квітне усіма барвами воєнної української весни 2024 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *